Перламутрові переливи, кольори яскраві, радісні та ніжні одночасно, химерна фактура — світ Фаберже багатий на вишукані предмети, виготовлені в техніці гільошування!
Пропоную дорогоцінним читачам розглянути ближче чудові предмети ювелірного мистецтва та дізнатися про емалі Гільош, тим паче, що це дуже цікаво!
Про Карла Фабержа
Серед мистецтвознавців було багато довгих дискусій про те, чи не точніше визначити його як ремісника.
Якщо визначати художника як людину, яка робить суто індивідуальну заяву, особистий творчий акт, використовуючи свої власні таланти у будь-якому обраному середовищі, то Фаберже не був художником.
Навпаки, він був геніальним керівником великої організації, в якій на піку свого розвитку, працювали сотні людей і виготовлялися тисячі предметів, що мали право називатися Фаберже, але не створених ним або за проектом, який, безсумнівно, був його рукою.
Що таке Гільош (емаль)
Гільошований метод емалювання - це нанесення напівпрозорих шарів емалі на поверхню з машинним гравіюванням.
Цей метод є дорогим та трудомістким, але дає найкрасивіші ефекти, особливо у глибині кольору.
Одним із найбільших вкладів Фаберже в мистецтво ювелірної справи є використання кольору. Майже у всіх своїх роботах він використав надзвичайно широкий діапазон кольорів. Колір можна було змінити, змішавши золото з іншими металами, що також було необхідно для збільшення твердості, тому що золото є м'якою речовиною і легко зношується.
Найбільше вражає в майстерності Фаберже, то це якість емалі, якість, досягнута за рахунок щедрого використання часу та праці. Знову, його натхненням була робота французьких майстрів 18 століття, і він одночасно відродив техніки, які тоді використовували, але згодом загублені пізнішими майстрами, і вдосконалив ці техніки для досягнення ще більш чудових результатів.
Фаберже збільшив використання кольору у своїй емалі і завжди був готовий експериментувати з новими відтінками, спираючись на палітру із 144 різних основних кольорів. Як правило, Фаберже використовував їх у різних предметах, таких як імператорські яйця, рами для картин, ручки для парасольок, мініатюрні меблі, кнопки для дзвінків, квіти, коробки, шпильки для краватки, портсигари, ножі для паперу і багато іншого. Кожен із цих предметів, хоч би яким простим він був, був покритий емаллю з однаковим ступенем ретельності!
Процес емальування
Існують складні технічні проблеми, пов'язані з емальуванням, зокрема тому, що воно здійснюється при дуже високих температурах.
З'єднання скла та оксидів металів нагрівають до тих пір, поки воно не почне плавитися, а потім наносять і сплавляють з підготовленою металевою поверхнею, зазвичай сріблом, на яку нанесено гравіювання.
Прозора емаль плавиться за 600° за Цельсієм, а непрозора емаль — за 300° за Цельсієм і саме ці екстремально високі температури вимагають навичок емалювальника.
Фаберже був явно зачарований можливостями емалі і використовував їх у повною мірою, з результатами, які можна побачити у низці предметів, більшість із яких були мініатюрами.
Галерея яєць із гільошованою емаллю:
Він також створив проекти, які включали емальування великих поверхонь. Його майстри також могли наносити емалі та закруглені поверхні, що дуже складно.
Глибина обробки в емальуванні Фаберже була досягнута за рахунок нанесення декількох шарів емалі, до шести при зниженні температури.
Це був делікатний та висококваліфікований процес, особливо коли деталь не була плоскою. Так званий опалесцентний перламутровий ефект, що спостерігається в роботах Фаберже, був отриманий шляхом нанесення напівпрозорого шару емалі помаранчевого відтінку і нанесення декількох шарів прозорої емалі для досягнення такого цінного і красивого ефекту, що переливається.
Флакон для парфумів
Іноді між шарами вставлялися візерунки із сусального золота, пайони, а іноді картини із зображенням квітів чи дерев – складний процес, який включав нанесення додаткового матеріалу на поверхню, яка вже була обпалена перед додаванням останнього шару, що герметизує.
Візуальні ефекти посилювалися прикрасами, що вигравірували на металевій або гільошованій поверхні. Ці малюнки можна було виконати вручну, але зазвичай вони робилися за допомогою машини, яка називалася гільошованим туром.
Основними малюнками були хвилі та сонячні промені. Емаль остаточно полірували дерев'яним колесом і замшею багато годин. Ця кваліфікована і тривала робота була необхідна, якщо потрібно було досягти обробки, якою славилася емаль Фаберже.
Для емальєрів, на відміну від ювелірів та срібних справ майстрів, не існувало власного тавра, тому майстерні майстри, які виконували тонку роботу, не відомі.
Це Микола Петров, син Олександра Петрова. Зафіксований у момент випалу емалі.
Опис, особистості, дане англійцем, який збирав матеріал для написання книги мене розвеселив, - «дещо грубуватий персонаж, повністю поглинений своєю роботою» (Мабуть, емальєр не зрадів, коли до нього «залізли під руку» під час процесу, щоб сфотографувати).
На мій погляд — секрет перламутрового, ніжного переливу кольору та світла емалей Фаберже полягає у праці та золотих руках майстрів!
