Виявляється, дуже! Саме про це розповідає виставка під назвою "Cartier and Islamic Art: In Search of Modernity", що проходила у музеї мистецтв у Далласі.
Ми про це не замислюємося, адже дійсно, ісламські смаки мали вплинути на сучасне ювелірне мистецтво досить масштабно. Насамперед на думку спадає, звичайно, орієнталізм 19 століття: мовляв, європейські художники та модельєри використовували східні мотиви у своєму мистецтві, і тому елементи дизайну мали проникнути і в ювелірний дизайн.
Але насправді все ще простіше: починаючи з 2-ї половини 19 століття індійські магараджі та арабські принци приїжджали до Парижа, аби закупитись ювелірними прикрасами. Вони привозили з собою розсип дорогоцінного каміння, старовинні прикраси з погано огранених діамантів і здавали їх виконавцям «на брухт». Щоб ті з матеріалу, що надійшов, створювали щось ультрамодне. Особливо цим славилася перша третина 1 століття.
Логічно, що французькі виконавці брали до уваги смаки замовників. Тим більше, що ісламські геометричні орнаменти такі гарні для складання композицій із багатогранників. А епоха ар-деко любила таке. Марка Cartier, яка святкує зараз своє 175-річчя, була серед лідерів цього бізнесу.
На новій у Далласі, присвяченій цій темі, представлено близько 400 прикрас. Вона створювалася американським музеєм разом із брендом, паризьким Музеєм декоративно-ужиткового мистецтва та Лувром. Виставковий дизайн сам по собі приголомшливим вийшов.
Шоу починається з розповіді про Париж початку 20 століття, світової столиці стилю, де колоніалізм викликав захоплення мистецтвом та дизайном з Персії, Аравії, Індії, Північної Африки та інших країн, пише видання Texasmonthly.
«Бездоганно виконані чіткі геометричні візерунки — це одна з відмінних рис, але далеко не вся картина, — розповідає Сара Шлейнінг, старший куратор відділу декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну в DMA та співкуратор цієї виставки. — Ви можете взяти будь-який східний рукопис і побачити там сплетені тварини, тюрбани з орнаментом, неймовірні переплетення геометричних візерунків. Я думаю, що саме щільність ідей та насиченість новими фарбами стимулювали та хвилювали європейців».
Засновники бренду Луї Картьє та його брати планомірно розшукували у цьому ісламському світі матеріали, мотиви, кольори та техніки, які вони могли імпортувати та інтерпретувати, щоб розширити свій художній лексикон. У результаті все це органічно вплелося у фірмовий стиль будинку Cartier. Наприклад, дизайн прикрас Tutti Frutti був сформульований на основі огранок та оправ у формі квітів та листя, типових для Індії Великих Моголів.
В еволюції стилю Cartier нам показують перехід від неокласицизму 19 століття (переосмислення греко-римської античності) до ар-нуво (перетворення нових матеріалів на плавні, природні форми). А потім стрибок до гладкого і структурованого ар-деко, яким і став справжнім Cartier.
Четвертий останній розділ виставки охоплює період після 1933 року, коли Cartier призначив Жанну Туссен директором відділу ювелірних прикрас. Володіючи словником Cartier, вона посилила відсилання, яскраві кольори та сміливі розміри.
Символом цієї виставки, що фігурує у всіх рекламних матеріалах, є кольє 1947 з аметистами, бірюзовими кабошонами і діамантами, розташованими в листяному нагруднику. "Воно надмірно, і в цьому і є вся суть цієї історії", пишуть журналісти.
