Duke Fulco di Verdura – з цим ім'ям пов'язана найвища майстерність у ювелірному мистецтві. Він посідає особливе місце в історії ювелірної справи. Verdura залишив цілу галерею геніальних творів, в яких, крім майстерно виконаних шедеврів, обов'язково присутня деяка частка сюрпризу, гумору, чудасії. У своєму мистецтві він використовував не лише дорогоцінне каміння та метали, а й звичайні раковини, каміння, підібрані ним на морському березі. Він створював квіти, морські істоти, тварини, черпаючи красу з природи. Йому дуже подобалося знайти на березі якусь просту раковину, що нічого не стоїть спочатку. Але прикрасивши її дорогоцінним камінням, Verdura перетворював її на витвір мистецтва.
Fulco Santostefano della Cerda, майбутній герцог Вердура родом з острова Сицилія, він виріс на околицях Палермо. Коли йому було 21 рік, помер батько, залишивши йому спадщину на безбідне існування. Час Великого Гетсбі, початок 20-х років, коли не лише юні та молоді промотували свою спадщину, а й люди досить зрілого віку, витрачали за день цілий стан.
Verdura переїжджав з Венеції до Парижа, з Парижа до Канн, витрачав гроші на бали. Але одного разу він вирішив все змінити. Про те, що він має дар художника, на щастя, він знав і вирішив цей дар втілити в справу. Verdura починає працювати дизайнером тканини у Коко Шанель. Всього шість місяців йому знадобилося, щоб заслужити у Мадемуазель високу репутацію. Шанель призначила його головою відділу коштовностей. І ось тоді він створив для неї браслети з мальтійськими хрестами. Шанель прославила ці браслети, оскільки вона з ними майже не розлучалася. Разом з браслетами, славу талановитого ювеліра заслужив і Duke Fulco di Verdura.
Verdura володів аристократичною манерою у виготовленні своїх творів. Вони відчували бездоганність стилю і витончений смак. У 1934 році він вирушив до Америки, де працював провідним дизайнером у Поля Флато до 1939 року. Потім у Нью-Йорку Verdura відкрив свою власну справу. Він мав багато друзів. Його природні аристократичні манери та шарм, дотепність та ерудиція, доброзичливість та делікатність – все це приваблювало до нього людей.
Коли він відкрив свою справу багато з них — старих і добрих друзів, допомагали в цьому і підтримували його моральною та фінансовою допомогою. Серед них були Коул та Лінда Портер, яких він знав ще у 20-ті роки, проживаючи у Венеції.
Коли він перетнув кордон свого 70-річчя, Verdura продав свій бізнес компаньйону. З того часу він оселився в Лондоні, де продовжував працювати, але вже на іншій ниві - Verdura малював вишукані мініатюри, писав мемуари, зустрічався з друзями. У 1978 році Duke Fulco di Verdura покинув цей світ у віці 80 років.
Duke Fulco di Verdura відродив майстерність багатошарового покриття золота емаллю, йому належить розробка мотивів у ювелірній справі із використанням нанизування на нитку. Він зробив внесок і в індустрію моди – створив оригінальну колекцію капелюшкових шпильок, що відрізнялися гнучкістю. Тоді капелюхи були надзвичайно популярними, багато жінок навіть не могли дозволити собі вийти на вулицю без капелюшка. Він переконав ювелірів інакше ставитися до платини як до матеріалу, ціннішого за золото.
А ще Verdura багато займався реставрацією старовинних коштовностей. І підходив до цього із почуттям вишуканого смаку. Особливо яскраво він виявив свій талант у витворах мистецтва з використанням античних мотивів. Тут слід зазначити його роботи з плетіння металу та зображення міфологічних сюжетів та образів. Ці роботи говорять про його глибоке знання історії та традицій.
Verdura залишив твори мистецтва, в яких відчувається міць інтелекту, аристократична пишність, багатство уяви.
Зараз власником марки Verdura є Ward Landrigan. Він володар ескізів ювелірних прикрас, виконаних Verdura. Landrigan разом із сином Ніко шукає на аукціонах ювелірні роботи Duke Fulco di Verdura, скуповує їх і у старих клієнтів. Марка Verdura в надійних руках. Власника марки можна назвати гідним спадкоємцем творчого таланту та краси, створеної Verdura. І бізнес він намагається вести так само, як і засновник ювелірного будинку, у тій самій джентльменській манері.
